[Aquila Aquilonis]

26 августа 1672 г. турецко-татарско-румынско-молдавско-черкасское войско взяло у поляков Каменец.

У березні 1669 р. військова рада над р. Росавою під Корсунем у присутності султанських послів висловилася за те, щоб держати з турками дружбу. На чергову раду в липні цього самого року турецький посол привіз для Дорошенка санджаки [знаки протекції султана] – булаву, бунчук, корогву і кафтан, а також султанський нішам. У ньому султан оголошував, що приймає козаків у підданство.

Наприкінці 1671 р. султан надіслав королю формальне оповіщення, що виступає війною на Лехістан для захисту вілаєту свого скривдженого васала Дорошенка і козацького народу. У червні 1672 р. понад 100-тисячна турецька армія, очолена самим султаном Мехмедом ІV, перейшла Дунай; на марші до неї приєдналося 10-15-тисячне татарське військо, 6 тис. волохів та молдаван і 12-тисячний загін Дорошенка. 26 серпня після десятиденної облоги впав неприступний Кам’янець-Подільський, про який турки говорили, що цю фортецю збудував сам Аллах, а на початку вересня султан оточив Львів.

Тріумф Туреччини виявився Пірровою перемогою для Дорошенка. Падіння Кам’янця, в якому турки обернули церкви й костьоли на мечеті, безчинства татарських роз’їздів, вивезення з Кам’янця та інших міст хлопчиків для яничарських шкіл викликали панічний жах у населення. Люди почали масово розбігатися з території гетьманської юрисдикції, і без того напівпорожньої. Безлюдніли цілі округи; навантажені нехитрим домашнім скарбом, женучи худобу тисячні валки біженців тяглися до Канева й Черкас, скупчуючись на переправах і прямуючи на лівий берег, де розселялися в полках або вирушали ще далі, на незайняті східні землі московської україни – Слобожанщину. Це вавілонське стовпотворіння сприймалося як кінець світу, і символом його ставав Дорошенко, який запродав Україну в турецьке ярмо.

Наталія Яковенко
http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm

Еще о подвигах Дорошенко

В ходе непрекращающихся набегов, грабежей и захватов пленников, ареной которых в этот период являлась Украина, женщины рассматривались воинами не просто в качестве объектов сексуального удовлетворения, а выступали в первую очередь в роли абстрактных знаков, маркировавших успех и область вооруженного захвата. Военно-стратегическая оценка полового акта была характерна в это время для всех участников вооруженных конфликтов в регионе, рассматривавших изнасилование как обязательную форму продолжения военных действий. Однако характерно, что женщины не выступали в роли привилегированных объектов сексуального насилия, которому захватчики стремились подвергнуть максимальное число населения. Так было, в частности, в 1674 году, когда гетман Дорошенко привел войска турок и татар в Чигирин (тогдашнюю козацкую столицу) и было изнасиловано как женское, так и мужское население, а также несколько тысяч мальчиков, захваченных козаками в заднепрянских городах и переданных в дар турецкому султану (Кониский, 1846, 175-176). Поэтому в представлении западноевропейских путешественников по Восточной Европе Украина выступала как арена необычайного сексуального насилия, и прежде всего - анальных изнасилований как выражения сексуальных политик номадов (Wolff, 1994, 102).

СЕРГЕЙ ЖЕРЕБКИН
СЕКСУАЛЬНОСТЬ В УКРАИНЕ:
ГЕНДЕРНЫЕ “ПОЛИТИКИ ИДЕНТИФИКАЦИИ” В ЭПОХУ КОЗАЧЕСТВА
УКРАИНСКИЙ КОЗАЦКИЙ НОМАДИЗМ
И ПОЛИТИКИ СЕКСУАЛЬНОСТИ
http://simulacres.by.ru/texts/ztk/omuje(N)stv_jerebkin.pdf

На осінь 1675 р. при Дорошенкові в Чигирині, що ледь не єдиний уцілів у вихорі руйнації, лишалося не більше п'яти тисяч козаків. Решта або загинула, або ще від початків окупації Подніпров’я Самойловичем визнала його владу як гетьмана обидвох берегів. Сам Чигирин, за свідченнями очевидців, перетворився на якийсь страхітливий невільницький ринок: татари привселюдно перепродували захоплений на лівому березі християнський ясир, у чому їм, як переказують, допомагали самі чигиринці.

Наталія Яковенко
http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm