Добавлено: Пн Дек 19, 2016 12:57 am Заголовок сообщения:
Жестокая вражда между украинскими и русскими коллаборационистами в ВОВ.
Воспоминания украинского националиста, бывшего выпускника школы фронтовых пропагандистов для "восточных" народов:
"....При одному з німецьких фронтових відділів політичної пропаганди і вишколу штабу Східнього фронту в місті Т. відбувався в 1943-1944 роках вишкіл фронтових пропагандистів і політичних виховників для з'єднань зі "східних народів". На цей вишкіл стягнуто з кожної сотні куреня по 2-3 найбілше здібних і розвинутих вояки, унтер-офіцери було і кілька офіцерів - лейтенантів,старших лейтенантів,капітанів.З різних родів військ, переважно Вермахту. Різних національностей і з різними національними емблемами на уніформі.Разом біля 100 чоловік, з них до 40 чоловік москалі, 27 чоловік українців, 10-12 азербайджанців,по кілька з інших національностей.
Протягом місяця проводився політичний вишкіл, хоч і з рамени німецького командування, але досить настирно, в плані єдінонеділимської власовщини.Через увесь курс тягнулася і відбувалася безперервна ривалізація між українцями, азербайджанцями і іншими національностями з одного боку і москалями з другого. Дискусії на викладах, в касарнях на теми політичної сепарації були домінантою курсового життя. Вислови і означення з боку москалів на адресу українців, азербайджанців "ізмєннікі", "прєдатєлі" і т.д. були звичанйою фразеологією у відносинах.
На закінчення курсу і перед відрядження курсантів у свої частини, командування влаштувало прощальний вечір, на якому було командування німецьке (кілька лейтенантів, капітанів один майор, здається один полковник) кілька офіцерів РОА (від штабу Власова), всі курсанти разом до 200 людей.
Від командування курсів, коли вже всі усілися на місця; дещо закусили. Один німець-лейтенант з ост-зейських баронів, в "русском язикє" приносить вітання і побажання і підносить тост за вєлікую, свободную і могучую Россію "Ура".
...А-а-а І обірвалося та розсіялося в вигуках москалів "Пусть живйот Вєлікая Росія". Зацокотіли чарки,зашуруділа стара дискусія про "ізмєнніков" за столами.
...За столу встає вайлуватий, здоровенний як дуб малорозмовний, оберфельдфебель авіації, українець з Херсонщини, колишній лейтенант Червоної Армії. Просить дозволу у команданта виголосити тост!
"Я бітте/"Так прошу!"./"...Я підіймаю цей тост за Українську Суверенну Соборну Державу! Слава Україні!"...
"Слава,слава... ааа!" гримнуло за столами...
"Азербайджан слава! " проривається крізь вигуки.
"Українці підхополюють -"Азербайджан-Слава!"...
....Рейвах на залі стає неймовірним,в хід пішли кулаки, московський мат завис в повітрі, дехто висмикнув з піхов багнети...
....Лейтенант-барон вихоплює пістолю, вискакує на головний стіл, на підлогу задзеренчали чарки, посуд:
"Ахтунг!"/Увага,позір!-німецька команда "струнко!"/ляснуло в повітрі.
На залі завмерло.../Військова муштра має свої закони/.
"Негайно розійтися по кімнатах!" паде слідуюча команда.
...Лавиною все рушило до виходу/вихід у кілька дверей/на коридорах "дискусія" ще більш розгорілася. Командування гарячково приймає заходи.
"Бей самостійніков, бандеровскую сволоч!" вривається юрба москалів в кімнату азербайджанців з оголеними ножами -багнетами,а з другої кімнати біжать українці, виручати, захопивши з пірамід гвинтовки і на ходу їх заряджаючи..
З другого кінця коридору паде команда:
"Ахтунг! Скласти зброю!" і ошкерився важкий кулемет викликаний для "наведення порядку" сотні Вермахту-німців...
До розброєння не дійшло, вмішався оберфельдфебель і за порукою своєї голови за порядок,наведено порядок і цілу ніч і цілий другий день курсантам виписували марш-бефелі і відправляли по двох в свої частини. Не всіх разом,щоб в дорозі не продовжили "дискусії".
...Слідуючи курси-новий набір в цьому "абтайлюнгові"/ відділі штабу/ вже відбувалися нарізно для москалів і для українців навіть в різних місцях, від себе віддалених на 50 км. На курсах для українців власовські офіцери вже не викладали і навіть про злощасного "великоросісйького з отзейських баронів" лейтенанта не було чути."
Добавлено: Чт Янв 05, 2017 4:33 am Заголовок сообщения:
«От древних казаров (хазаров) род веду и начало
Названий сперва было у меня не мало».
В 1762 году (предположительно) малороссийский казак Семен Дивович, выпускник Киево-Могилянской академии, написал стихотворный политический памфлет «Разговор Великороссии с Малороссией». Впервые этот памфлет был опубликован в журнале «Киевская Старина» в 1882 году
Произведение представлено в форме диалога между Малой Россией и Великой. Памфлет получился пафосный и реально казакоцентричный, а по-нынешнему, украинопатриотичный. Видимо, поэтому он так и нравился украинофилам 19-го века и нравится современным свидомым. В памфлете Россия задает всякие каверзные вопросы, а Украина Малороссия находчиво и высокопарно на них отвечает. В целом, этот диалог больше похож все-таки на монолог, причем монолог хвастливый. Малая Русь безудержно хвастает, как казаки всех окрестных ворогов в асфальт закатали за веру православную да за свободу вечную. Какая, мол, Малороссия храбрая да отважная, очень ценная и прям всем государствам нужная. А она, дескать, по своей доброй воле выбрала Россию. Только вот Россия ее не ценит и относится не так, как этого Малой России хочется. Какая вопиющая несправедливость!
[/quote]
Документальное подтверждение реализации Постановления майского 1925 года Пленума ЦК ВКП(б)У "Об украинизации партийного и советского аппарата" на Донбассе
_________________ Ах, простите нас демократы, норманнисты и прочие сектанты и лица нетрадиционной ориентации.
Не для средних умов. Для правильного понимания смысла букв требуется IQ 110+.
Зарегистрирован: 06.10.2012 Сообщения: 3553 Откуда: Россия
Добавлено: Пн Мар 13, 2017 11:43 am Заголовок сообщения:
Бывший президент Украины Леонид Кучма в своей книге "Украина не Россия" доказывает, что имя "Русь" для предков украинцев было чуждым и навязанным извне:
Ще у XIX столітті склалась думка, що «Московщина» та «московський народ» привласнили собі історичне ім’я нашого народу («Русь», «русский») і саме у зв’язку з цим нам довелося знайти собі інше ім’я — «Україна» та «українці». Проти такої думки повстав у тридцяті роки палкий український патріот, дипломат часів незалежної України 1917 — 1920 років, член Державного Сенату при Скоропадському, професор Сергій Павлович Шелухін. Перебуваючи в еміграції, він написав книгу «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів». Провівши титанічну роботу, він виявив буквально всі згадки про Україну, починаючи з XII століття, у літописах та хроніках, у нотатках зарубіжних мандрівників, у державних документах різних країн, на старовинних європейських картах, у народних піснях та переказах. Зокрема, він «пять зім читав 130 товстих томів пов<ного> зібр<ання> зак<онів> Рос<ійської> Имп<ерії>, шукаючи там вжитку термінів “Україна”, “Українці”».
Шелухін дійшов висновку, що саме назва «Русь» була для України «політичною» та чужою, принесеною зовні. Згідно з висновками Шелухіна, назві «Русь» потрібно було 400 років, щоб вкоренитися й стати більш-менш загальноприйнятною, але вона так і не змогла витіснити тепле споконвіку слов’янське ім’я «Україна», яке означало по-перше «країну» (країну взагалі), а по-друге, «рідний край». Не дивно, що це слово, врешті, відродилося і витиснуло всі інші найменування нашої землі.
«Оскільки народна назва “Україна” промовляє до душі, совісті й серця, остільки назва “Русь” не вкликає до себе високих і інтимних відчувань та прихильності, бо накинута пануючими для ознаки покори і підлеглості їм народу. Тому нарід николи не дорожив назвою “нарід Руський” і “Русь”», — стверджував Шелухін. Під «пануючими» Шелухін мав на увазі стародавніх «русів» (до речі, за його уявленнями, це були не варяги, а галли, вони-то й дали своє ім’я Галичині), але його висновок універсальний. Цей висновок можна прикласти до офіційної точки зору царської Росії, яка бачила в українцях тих самих росіян і називала Україну «Малороссией».
Гіпотеза Шелухіна багато що ставить на свої місця. Мені й самому завжди ясно чулося у назві «Украйна» слово «рай», до того ж такий рай, який надійно «вкриває» (приховує) своїх мешканців. Але гіпотеза Шелухіна не змінює того факту, що наш народ і наша земля остаточно засвоїли своє нинішнє ім’я лише трохи більше сторіччя тому.
Добавлено: Вт Май 16, 2017 2:34 pm Заголовок сообщения:
Ликвидационный список СБ ОУН за период с 1944 - г. 09. 1949 г. по Городокскому району
Ликвидационный список СБ ОУН за период с 1944 - г. 09. 1949 г. только по одному Городокскому району неправильных украинцев.
Да, 5-летняя дочка Малушки - тоже была врагом украинского народа...
Зарегистрирован: 28.05.2014 Сообщения: 27421 Откуда: Тверь
Добавлено: Пн Май 22, 2017 2:18 pm Заголовок сообщения:
jia писал(а):
Много нацызма было там с 44го по 49й?
нн-ое количество по схронам сидело _________________ Я Бог, со мной Русские
Прото-германцы в Европе не жили. Если есть indogermanische sprachen, значит есть и indoslawishe sprachen
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах