[richie]

[А.Лексей]

varjag2007su 21 февраля 2025, 12:03
ПЕРВОЕ УПОМИНАНИЕ " УКРАИНЦЕВ", КАК ГРУППЫ ЛЮДЕЙ.

Первый пример использования термина "украинцы", как обозначения некоей группы людей, обьединенных определенной целью, в своем естественном для наших дней звучании, было сделано в конце 16 века и относится к событиям подавления в июне 1596 года крестьянско-казацкого восстания под предводительством Северина Наливайко [подробнее о событиях здесь ] - первого казацкое и крестьянского восстания, имевшего яркую антипольскую направленность. Оно охватило все принадлежавшее Речи Посполитой Поднепровье. Порядок наводил гетман польный коронный С. Жолкевский - будущий покоритель Москвы времен смуты.
В мае 1596 г. уже потрепевший поражение и отступавший Наливайко, в войске которого находились и семьи участников восстания, не смог пробиться к русской границе и был блокирован в Солоницком урочище (совр. Лубенский район Полтавской области).
Уже после сдачи повстанцев поляки напали на казаков и порубили несколько тысяч человек вместе с женами и детьми. Активное участие в резне принимали иностранные и местные наемники, входившие в отряды польских магнатов, подавлявших восстание.
Сам Жолкевский в рапорте королю Сигизмунду III от 10 июня 1596 г. (явно скромничая в количестве жертв) описывал данное событие, как незначительные и походя снимал с себя и непосредственно с поляков всякую ответственность:
«Żołnierze, a najwięcej piechota węgierska i ukraincy, będąc na nich roziątrzeni, nie tylko swe rzeczy, ale у ich własne im powydzierali у pobili ich do kilkudziesiąt, czego się obronie żadnym sposobem między ludźmi roziuszonemi nie mogło, choc z wszelką pracą у staraniem z panami rotmistrzami zabiegałem temu», что в переводе с польского языка:
«Жолнеры, а особенно венгерская пехота и украинцы, будучи разъяренными на казаков, не только отняли у них свое имущество, но и их собственное, и убили несколько десятков человек; сдержать этих разъяренных нельзя было никаким способом, хотя я с панами ротмистрами и пытался сделать это всеми силами и способами»).
По иронии судьбы, этот документ был опубликован хоть и сомнительным, но сегодня почитаемым на Украине историком Михаилом Грушевским в работе "Жерела до історії України-Руси" (Т. 8. Львів, 1908. С. 92) и процитирован в его многотомной «Истории», но вот слово «ukraincy» историк очень скромно перевел как «українська піхота» (т. 7, раздел 4; см: [Читать книгу и проверить приведенные факты можно здесь ]), вероятно решив не заострять внимание на первом письменном упоминании этого понятия именно в таком контексте.
И хоть мы понимаем, что поляк, вероятнее всего, наврал своему королю, относительно исполнителей зледеяния, но тем не менее, историческая справедливость требует сделать вывод: наиболее раннее (и пока единственное известное нам в документах XVI в.) упоминание «украинцев» обозначает польских кнехтов (наемников), которых их хозяева магнаты-землевладельцы использовали в борьбе против запорожского казачества.
Как минимум имеющееся документальное подтверждение, приведенное, к слову сказать, аж самим Михаилом Грушевским говорит именно об этом, несмотря на его попытку несколько завуалировать именно данный термин в описании столь "не эпичного" события.
Пишем об этом без каких-либо эмоций ибо знаем, что польские "хозяева" всегда были еще теми любителями "пограничной генетики" и изобретателями, и не ставим себе цели кого-то этим постом умышленно поддеть.
Просто давайте смотреть реально на вещи - как было, так и было, ну и делаем скидки на, собственно, сам временной период, предшешствоваший "великой смуте", охватившей, так или иначе, в ближайшее время практически все рассматриваемые территории.
Больше фактов в книге Федора Гайды "Грани и рубежи: понятия «Украина» и «украинцы» в их историческом развитии" [качаем здесь ]
Источник
_________________
Разум есть способность из Хаоса сделать Космос

[D.N.]

Отличный пример разбора типичного украинского наброса про "русские не славяне":

http://www.youtube.com/watch?v=Z5JVYnvOBME

[richie2]

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B4%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2

На суржике

Таємний наказ про депортацію українців

Нака́з про депорта́цію украї́нців або Наказ № 0078/42 від 22 червня 1944 року «Про ліквідацію саботажу на Україні…» — нацистська пропагандистська листівка Третього рейху російською мовою, надрукована в 1944 році, примірник якої зберігається в розсекреченій справі в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) (колишній Архів Центрального Комітету Комуністичної партії України)[1]. Зміст листівки вперше опублікували в газеті «Літературна Україна» 27 лютого 1992 року під виглядом «секретного наказу НКВС і НКО СРСР про виселення всіх українців, що проживали на території окупованій німецькими військами, до „окремих країв СРСР“»[2]. Після публікації з'ясувалося, що дослідник Василь Марочкін, який надав текст листівки для газети, приховав частину тексту, що спотворило зміст документа.

Також текст листівки, опублікований у газетній статті, містив помилку: замість «вислати у віддалені краї Союзу РСР» (рос. Выслать в отдалённые края Союза ССР), як у оригінальному архівному документі, було надруковано «вислати в окремі краї Союзу РСР» (рос. Выслать в отдельные края Союза ССР).

5 березня 1992 року, вже в наступному номері газети «Літературна Україна» було надруковано статтю директора ЦДАГО України кандидата історичних наук Руслана Пирога зі спростуванням статті Марочкіна[3]. Руслан Пиріг повідомив, що документ, на який посилався Марочкін, є німецькою листівкою, яку ніяк не можна видавати за оригінал наказу і коментувати відповідним чином. У редакційному дописі зазначалося, що газета довірилася публікаторові Василю Марочкіну, який, приховавши суттєву деталь автентичного документа, дезінформував читачів, і що надалі редакція відмовляється від співпраці з Марочкіним[3]

Заперечення автентичності наказу

Обставини, за яких було знайдено «наказ № 0078/42», а також численні деталі його змісту, оформлення і термінології дають підстави для сумніву щодо автентичності тексту[4].

Документ, що містить текст цього «наказу», виявив 1992 року кандидат історичних наук Василь Марочкін, коли працював в Центральному державному архіві громадських об'єднань України[5][6]. Наказ був оприлюднений в його статті «Выслать в отдельные края Союза ССР ВСЕХ УКРАИНЦЕВ…» в газеті «Літературна Україна» від 27 лютого 1992 року[2][7]. Відразу після публікації виявилося, що архівний документ не є оригіналом чи офіційною копією наказу[3][5][6]. Це німецька пропагандистська листівка, виготовлена 1944 року, про що Марочкін у публікації приховав[5][6]. 5 березня 1992 року «Літературна Україна» надрукувала лист-спростування директора Центрального державного архіву громадських об'єднань доктора історичних наук Руслана Пирога, який засвідчив, що в архіві зберігається лише німецька листівка (ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 997, арк. 91), а не оригінал чи копія наказу[5], а архівна справа 997, в якій зберігається листівка, має назву «Листовки, журнал „Вестник немецко-фашистского и украинского националистического Харькова“»[8]. У коментарі редакція газети відзначила, що враховуючи сталінський геноцид, існування такого документа є можливим[3][8].

1998 року Фелікс Чуєв у своїй книзі «Солдаты империи» із посиланням на генерала Василя Рясного навів текст наказу, що незначно відрізняється від документа Марочкіна.

На користь версії фальсифікації, зокрема, свідчить той факт, що реально проведені під час війни депортації народів оформлювалися аж ніяк не відомчими наказами рівня наркоматів, а постановами вищого органу влади на той період — Державного комітету оборони[4]. Щодо українців про таку постанову нічого не відомо[9]. «Наказ № 0078/42» вкрай неконкретний, не встановлює відповідальних за його виконання осіб, що не притаманно іншим відомим наказам по НКВС і НКО. Крім того, в Збройних силах СРСР не відомі частини та з'єднання, що офіційно звалися би «каральними»[10]; наказ по НКВС СРСР № 0078 за 1944 р. датований 26 січня і присвячений зовсім іншим питанням; «особливих відділів» в Червоній Армії, що згадуються у «наказі», в 1944 році вже не існувало; посада Г. К. Жукова 1944 року називалася «Перший заступник народного комісара», а не просто «Заступник», як у «наказі» тощо[8].

Історики з Інституту історії України НАН України в багатотомній «Енциклопедії історії України» не розглядають цей наказ навіть як робочу гіпотезу (див. оглядову статтю «Депортації в ретроспективі української історії»[11]).

ну и тд по ссылке
_________________
ex-richie (аккаунт утерян)